На запитання кореспондента «Слобідського краю» відповідає голова Зміївської районної ради Євген Іванович Сироткін.
 
– Євгене Івановичу, сесія районної ради 14 січня прийняла бюджет. Зважаючи на сучасне становище України, можна сказати що це — кризовий документ, план виживання?
 
– Та ні, загалом потреби району в ньому покриваються. Після ухвалення обласного бюджету ми внесли доповнення, які стосуються компенсації транспортникам за перевезення пільгових категорій населення та субвенції обласного бюджету на вирівнювання місцевих бюджетів. Для нашого району остання виділена в сумі 296,8 тис. гривень. Хоча за розрахунками Мінфіну та голів місцевих рад щодо доплат на енергоносії ця сума складає близько 1 млн 400 тис. грн. Але ми розуміємо, що іншим районам не вистачає набагато більше, їхні дефіцити сягають десятків мільйонів, тому не дуже розраховуємо на повні субвенції.
 
- А як було торік, дефіцит покривався повністю?
 
– Ні, на оплату енергоносіїв власних коштів не вистачає давно, але минулого року ми одержали субвенції з обласного бюджету, покрили дефіцит і навіть перекрили за рахунок перевиконання районного бюджету. Той бюджет району, що маємо на сьогодні, можна охарактеризувати так: збалансований і бездефіцитний. Будемо сподіватися, що всі надходження і видатки будуть виконуватися згідно з нашим головним фінансовим документом району. 90 відсотків надходжень до нього дає Зміївська ТЕС. Будемо сподіватися, що вона працюватиме впевнено.
 
– І все ж, чим нинішній бюджет відрізняється від минулорічного з точки зору наявності фінансової кризи?
 
– Минулого року за рахунок перевиконання ми змогли повністю розрахуватися за надання тепла бюджетним установам, заплативши 1 млн 280 тис. грн різниці в тарифах. За законом цю різницю повинна покривати держава, бо вона делегувала місцевим радам турботи щодо утримання лікарень, шкіл, дитсадків, будинків культури. Але пересічному громадянину байдуже, з якого кошика це оплачується, аби 15 жовтня в установи і квартири прийшло тепло.
 
– А 15-го прийшло?
 
– Прийшло, бо з районного бюджету покрили різницю. Тим часом у нас є свої потреби. Районне підприємство теплових мереж має проблеми. Ми могли б ще й заробити на процентах, поклавши надпланові надходження в банк, а потім направити ці гроші на впровадження енергозберігаючих технологій. Боюся, що нині таких надпланових надходжень не буде.
 
– Енергозберігаючі технології — це особлива тема в Зміївському районі, у вас навіть семінар проводила облдержадміністрація.
 
– Раніше в районі всі котельні були обладнані газовими котлами з коефіцієнтом корисної дії 40-45 відсотків. Зараз у ліцеї села Шелудьківка, у школі 1–3 ступенів Геніївки встановили модульні котельні з високим ККД. За рахунок коштів ВАТ «Харківгаз» збудували такі модулі для Зміївській гімназії № 2, гімназії села Першотравневе, і цим самим здешевили відшкодування за теплопостачання.
 
6 лютого на сесії ухвалили програму соціально-економічного розвитку району на 2009 рік. Там передбачене встановлення модулів у Соколівській, Лиманській школах. Якщо ми всі разом постараємося і плідно попрацюємо, то дефіцит районного бюджету помітно знизиться. До речі, ці модулі виготовило зміївське ЗАТ «Маяк» — так ми підтримали вітчизняного товаровиробника.
 
І районна рада, і райдержадміністрація плідно працюють у галузі енергозбереження, тому є надія, що нині сума затрат на відшкодування різниці в тарифах буде меншою, ніж торік.
 
Є ще один шлях заощаджень. Приватний підприємець Андрій Сергійович Спасов будує топкові на твердому паливі. Вони працюють уже в школі села Бірки, в двох дитсадках Змієва. Його робітники і обслуговують їх. Він будує за власні кошти і продає тепло установам. Районний бюджет на капіталовкладення не витрачається.
 
– Враховуючи дефіцит і ціну газу, майбутнє за котельнями на твердому паливі. Особливо для вашого району, де багато лісів.
 
— Я б так не казав. Так можна всі ліси попалити. А ліси треба берегти. Але є тирса, є солома й лушпайки від соняшника, є старі тополі вздовж доріг — вони небезпечні для дорожнього руху й енергетики — все це може використовуватись для топкових. Але я думаю, що все це може в найближчому майбутньому стати основним джерелом енергії.
 
– Я дивлюся, вас не дуже засмучує світова фінансова криза…
 
– Розумієте, за професією я медик. А лікар, допомагаючи пацієнтові, повинен враховувати можливість найгіршого розвитку його хвороби. Краще перестрахуватися, ніж проявити благодушність. Але як голова районної ради не маю права бути песимістом. Не знаю, як там буде в світі — за нього я не відповідаю, — але в Зміївському районі все буде гаразд, хоча всі під Богом ходимо. Можливо, доведеться дещо скоротити витрати на районні програми. Наприклад, за рахунок районного бюджету вже два роки поспіль ми фінансуємо літнє харчування дітей у пришкільних таборах, утримуємо районний комунальний заклад дитячий табір «Біле озеро», в якому безкоштовно оздоровлюються понад 300 сиріт з інтернату та дітей з малозабезпечених сімей. Запланували й на цей рік.
 
Другий рік поспіль, разом працюючи з районною державною адміністрацією, райфінуправлінням, податковою інспекцією, забезпечуємо виплату так званої тринадцятої зарплати, тобто щорічної премії, працівникам бюджетних установ. За минулий рік її отримали вчителі, медики, працівники культури. Плануємо і на нинішній рік. А життя покаже…
 
– Євгене Івановичу, із введенням в дію газової магістралі високого тиску до Борової з’явиться перспектива газифікації Костянтівки, Островерхівки, Аксютівки, — і Зміївський район стане в Харківській області найбільш забезпечений газом. Показник газифікації сягне майже 90 відсотків. Але в районі є малі села, де люди, навіть скооперувавшись, не в силах провести газопроводи по вулицях. Чи враховує районна рада потреби таких сіл у опалені?
 
– Газифікація названих вами сіл в планах є. Існують домовленості з ДК «Укргазвидобування» про будівництво газопроводів середнього тиску від Борової. Таким чином ця державна компанія розплачуватиметься за використання земель для своїх потреб. Є проблема Великої Гомільші. Газ дійшов до села Пасіки, а до Великогомільшанської сільради лишилося 6,2 кілометра. Проектно-кошторисну документацію виготовили за рахунок району, а щоб прокласти труби, шукатимемо джерело фінансування.
 
Що стосується таких малих сіл як Глибока Долина, Сидори та інших, то хоч газифікація їх у програмі є, та ми ж розуміємо дві обставини. Села дійсно не мають можливостей самотужки газифікуватися. А держава, область не допоможуть — є менш газифіковані райони. Тому треба шукати інші можливості опалення. Наприклад, є амбулаторія сімейного лікаря в селі Соколове, де опалення — за рахунок електрокотла. А нотаріус у Змієві обігріває свій офіс настінними електрорадіаторами. Каже, дуже вигідно. Зараз ми вивчаємо економічну ефективність такого способу опалення — може, він підійде для малих сіл. А, можливо, саме для них — сучасні побутові котли на твердому паливі…
 
Вам відомо, що таке когенераційна установка? Спалюючи газ, вона виробляє тепло й електрику. Хочемо направити групу спеціалістів на Роганський молокозавод, де така штука працює, нехай знайомляться. До речі, за впровадження таких установок постановою Кабміну передбачені навіть пільги. Звичайно, це не для малих сіл — там газу немає, але для інших об’єктів може підійти.
 
– Євгене Івановичу, ви часто вживаєте займенник «ми». Кого ви маєте на увазі, наприклад, у даному випадку?
 
– Дивне запитання. Звичайно, депутатів районної ради, районну державну адміністрацію, відділ житлово-комунального господарства та спеціалістів-енергетиків. Позиції наші узгоджені: якщо не будемо нічого робити, то ніхто не принесе на тарілочці. Нам усім не байдужа доля району, тому треба все вивчати, обраховувати, передбачати.
 
– А чому ви не говорите про таку статтю доходу, як рекреаційна сфера? Адже в області небагато районів з такими прекрасними можливостями для розвитку індустрії відпочинку, як у Зміївського.
 
– У цьому теж треба вести розумну політику, а не просто продавати землю. А то в нас є вже села, де місцева рада не має в резерві жодної сотки землі. У Коропових Хуторах дійшло до того, що місцеві жителі практично не могли пройти до Сіверського Дінця скупатися чи порибалити. Все забудували дачами та приватними фірмами. Пішли справедливі скарги. Районній раді та райдержадміністрації довелося втручатися. Тепер Задонецька сільська рада землі більше не виділяє, лишили 50 метрів проходу до берега.
 
На території району є національний парк «Гомільшанські ліси». Там розвивається державна програма розвитку туризму.
 
Якщо буде хороший цивілізований проект якогось підприємства відпочинку — ми, звичайно, підемо назустріч. Ви ж розумієте, районна рада санаторіїв і турбаз не будує. Нас цікавлять нові робочі місця та відрахування із зарплати як джерело наповнення бюджету. Тому потрібна ініціатива зі сторони. Але треба сказати, що інтерес підприємців до бізнесу відпочинку підупав — надворі стоїть економічна криза.
 
– Євгене Івановичу, минулого року громаду села Тимченки збурила звістка про те, що якась підприємницька структура нібито збирається добувати там пісок, а кар’єр простягнеться ледве не до Мерефи. До речі, Мереф’янська міськрада була проти. А яка позиція Зміївської районної ради?
 
— Районна рада дозволів на розробку корисних копалин не дає. Ми можемо лише погодити клопотання на одержання ліцензії. З ним підприємець їде в Київ і в Держкомітеті по надрах за конкурсом одержує ліцензію. Але і то ще не дозвіл копати. Останнє слово за місцевою радою: дозволяти чи забороняти — це її прерогатива. Якщо дозволяти, то треба враховувати позиції сторін, закласти в умови договору з таким підприємством розв’язання сільських проблем. А їх — безліч. Це і будівництво доріг, і освітлення вулиць, і ремонти.
 
Я вже мав розмову з Тимченківським сільським головою Євгеном Тимофійовичем Нечипоренком на цю тему. Нехай вирішує питання виважено разом із громадою. Бо, з одного боку, таке підприємство — це нові робочі місця, а з іншого — певні наслідки для довкілля. Їхній негативний вплив не вивчений.
 
Утім, думаю, що це питання нині не буде актуальним, бо обсяги будівництва в Харкові й області дуже зменшилися через ту саму кризу.
 
А взагалі мушу сказати, що і районна, і місцева ради, працюючи над бюджетами поточного року, обов’язково повинні дивитися у майбутнє, щоб сьогодні попереджати нові виклики життя.
 
– Дякую за розмову, Євгене Івановичу!
 
Михайло БІДЕНКО.

Верховна рада України
Президент України
Урядовий портал
Харківська обласна державна адміністрація
Харківська міська рада
Національне агентство з питань запобігання корупції
Українська асоціація районних та обласних рад
Асоціація органів місцевого самоврядування Харківської області
Рада почесних громадян Харківської області
СБУ
Стратегія розвитку Харківської області на 2015-2017 роки
Дитячий телевізійний фестиваль «Дитятко»
Конкурс Масельського
Ефективна первинна медицина в громаді
Громада очима дітей
Гранти
Харківський центр туризму
Слобідський край
Ресурсний центр сталого місцевого розвитку
РЕГІОНЕТ
Харківський регіональний інститут державного управління
Форум Фактор
Угода мерів
КП
КП
Харківський обласний центр здоров'я