Матеріали програми «Пряма мова» за участі Васілія Салигіна, ХОДТРК, 08.04.2008

- Вітаю, в ефірі програма «Пряма мова». Її сьогоднішній випуск проведу я – Дмитро Грузинський. Представляю нашого гостя: Васілій Салигін, голова Харківського обласного відділення Партії регіонів.

Тема, яку ми будемо обговорювати сьогодні, – Всесвітній день звільнення в’язнів фашистських концтаборів. Ця дата відзначається 11 квітня. Адже саме у цей день у 1945 році в’язні Бухенвальду – одного з найжорстокіших концтаборів – організували інтернаціональне повстання і за кілька днів до приходу союзницьких військ звільнилися. Тому у цей день відзначається ця дата.

Хотів би додати, що цю дату – 11 квітня – встановлено Організацією об’єднаних націй. Скоро ми будемо святкувати День Перемоги – «свято зі сльозами на очах». Вже більше 60 років пройшло з початку Другої світової війни та Великої Вітчизняної війни, але сьогодні, на жаль, ми зустрічаємося зі спробами вкласти в голови молодих поколінь зовсім іншу ідеологію, іншу шану та інших героїв. Проте, відомо, що сьогодні в Україні майже немає хати, яку б лихо війни обійшло стороною.

Ті, хто був у фашистських концтаборах, хто пройшов ці муки та знущання – газові камери, медичні експерименти, навіть в дітлахів бралась кров для німецьких солдатів – дуже нещасні люди.

- Власне, ми знаємо, що у Харкові, в районі Сокольників було щось на зразок такого дитячого будинку. Там навіть зараз пам’ятний камінь.

Стосовно Харкова ми знаємо, що вивозилися за межи міста та знищувалися також пацієнти психіатричної лікарні – це була складова фашистської ідеології. Більше 14 тисяч людей, переважно євреїв, розстріляно німецько-фашистськими загарбниками у Дробицькому яру.

Сьогодні ми говоримо про те, що 11 квітня 1945 року в’язні концтабору Бухенвальд підняли повстання і над табором піднявся червоний прапор. 27 січня 1945 року вже був звільнений табір смерті Освенцим, точну кількість в’язнів якого сьогодні навіть неможливо встановити. Історики стверджують що кількість становила від 1 100 тисяч до 1 600 тисяч.

- За різними оцінками через концтабори пройшло близько 18 мільйонів чоловік на всіх окупованих фашистською Німеччиною територіях. 

На жаль, ще мільйон військовополонених Радянської Армії, які були у німецькому полоні, після втечі або звільнення та повернення на Батьківщину потрапили до ГУЛАГУ.

Взагалі крізь ГУЛАГ пройшли більш ніж одинадцять мільйонів в’язнів.

- Тобто, ви вважаєте знищення людей у концтаборах тоталітарним режимом - продовженням фашистської ідеології? Я правильно розумію?

Я не те, що це зрівнюю, я не хочу відрізняти. Тому що тільки з того мільйона 250 тисяч було розстріляно вже у ГУЛАГі.

Ми знаємо, які репресії були у 30-х роках, потім у 1953 році і маже до кінця 80-х років ХХ століття.

- Як представник, як голова обласного відділення однієї з найпотужніших у нашому регіоні і в Україні партій, можете сказати: чи будуть проводитись вашою політичною силою акції? Я знаю, що сьогодні на Меморіалі вже почали відзначати цей день? Розкажіть, будь ласка, про такі заходи.

Хочу зробити маленьку поправку. В нашому регіоні політична сила, яку я представляю, сама потужна. Цього ніхто не буде заперечувати.

Перше. Враховуючі те, що у Харківській обласній раді, так саме як і у Харківській міській раді, більшість представлена депутатами від Партії регіонів, за ініціативи депутатів фракції Партії регіонів на минулій сесії було прийняте рішення про затвердження Програми завершення будівництва Меморіалу-музею жертвам нацизму у Дробицькому Яру.

Друге. Ми піднімаємо тему політичних в’язнів ХХ століття. Ми кажемо: сьогодні декларуються європейські цінності, ми засуджуємо звірські, інакше їх не можна назвати, дії тих, хто знущався з в’язнів концтаборів. Починаючи з фашистських таборів, закінчуючи ГУЛАГом. Особисто мені доводилося спілкуватися із тими, хто був політв’язнем у таборах ГУЛАГу. Я особисто спілкувався з нашим земляком, він народився не на Харківщині, але прожив тут – це Євген Михайлович Анцупов. На жаль, сьогодні цієї людини немає серед живих.

Це були відомі справи, харків’яни їх пам’ятають. Поряд із ним стояли ті, хто боровся за демократію, за незалежність, хто не боявся висловлювати свою точку зору. Не можна говорити, хто з них зробив більше. Бо людина, яка тоді зробила хоча б і невеликий внесок у цю справу – герой. І не даремно Президент України вже вніс у Парламент законопроект про вшанування пам’яті борців за незалежну Україну 30-90х років.

Не хочу, щоб за прикладом Німеччини (на яку ми звикли рівнятися), коли об’єдналися НДР та ФРН, людей підвергали люстрації, забороняли займати посади за те, що вони працювали на певну партію.

Партія регіонів звернулася з відкритим листом до фонду Сімона Візенталя, який у світі називають «мисливцями за нацистами», і повідомила їм про свою ініціативу вшанування пам’яті політв’язнів.

- Ви отримали вже якусь реакцію?

Ми отримали відповідь, що вони дуже зацікавлені цією програмою.

22 квітня звільнили в’язнів концтабору Заксенхаузен, 29 квітня в’язнів Дахау, 30 квітня ув’язнених у жіночому таборі Равенсбрюк. Я не хочу перечислювати історичні факти. Але були концентраційні табори пермські та мордовські, де перебували Генріх Алтунян, Анатолій Корягін, Олександр Парицький, Євген Анцупов. Де перебував і В’ячеслав Чорновіл.

- Ви згадали прізвище Анцупова, який перебував покарання за політичними звинуваченнями у період з 1981 до 1987 років, тобто протягом 6 років, і після цього був змушений поїхати. Скажіть, коли ви готували звернення до Фонду Візенталя, чи є в вас дані, скільки харків’ян стали в’язнями фашистських таборів і скільки було в’язнів тоталітарних концтаборів?

Я вдячний вам за запитання, я дам розгорнуту відповідь. Я звертаюся до телеглядачів, до вас, до всіх, кому небайдуже демократичне майбутнє нашої країни. Давайте відкриємо архіви тих років, подивимося, хто був слідчим, хто був суддями, кого і в яких умовах утримували.

Місяць тому в Німеччині я спілкувався з вдовою Євгена Анцупова, яка мені розповіла, що слідчим  у справі її чоловіка був, я зараз не хочу давати моральну оцінку цьому вчинку, заступник губернатора області Сергій Михайлович Стороженко, який сьогодні «знайшов себе» у демократичній коаліції. Крім того, сьогодні він керує роботою правоохоронних органів Харківщини. Я хочу наголосити на тому, що ця людина повинна піти у відставку! По наказу цієї  людини Євгена Анцупова, якого затримали під час весняно-польових робіт, тримали 50 діб у гумових чоботах, не даючи можливості перевзутися (про це мені розповіла вдова політв’язня). Це дуже негативно вплинуло на стан здоров’я  Євгена Анцупова і призвело до його передчасної смерті в еміграції, куди його змусили виїхати після звільнення. До того ж, його було звільнено чи не останнім з політв’язнів, і то при безпосередньому сприянні академіка Сахарова та при  втручанні міжнародних правозахисних організацій. Як відомо, вони написали звернення Михайлу Горбачову. Скажіть мені, будь ласка, чи може сьогодні ця людина говорити про демократію?

- Васілій Салигін оприлюднив інформацію щодо свого спілкування з родиною Євгена Анцупова, який, дійсно, є відомим в нашому регіоні. Це відомий правозахисник, дисидент. Про це розповідають всі ті, хто його знав. За радянських часів він відбував покарання. По інформації правоохоронців, його так і не було реабілітовано, а у  1987 році Євгена Анцупова було просто комісовано за станом здоров’я, адже він мало не помер у лікарні.   

Я вас хочу поправити. Це дуже делікатна і важлива інформація. Євген Анцупов був реабілітований, але він не прийняв реабілітації від того режиму, який заточив його за грати. Заточив тільки за те, що він, кандидат історичних наук, працював на благо рідного народу і боровся за незалежність України.

Я хочу зазначити, що 17 квітня на черговій сесії обласної ради звання Почесного громадянина Харківської області буде присвоєно депутату обласної ради, людині, яку ми всі поважаємо, - Олексію Котляревському та тому, хто вистраждав це звання, – Євгену Анцупову (посмертно).

Депутати, які представляють Партію регіонів у обласній раді, направили лист до  комісії, до чиєї компетенції належить вирішення цього питання, та на адресу Харківського міського голови щодо перейменування провулку Фанінського на ім’я Євгена Анцупова. Провулок Фанінський вибрано не випадково. Бо саме у ньому проживає людина, яку інакше як катом, я не можу назвати. Яка все зробила для того, щоб всупереч закону кинути за грати кандидата історичних наук Євгена Анцупова.

- Ви маєте на увазі заступника голови облдержадміністрації…

Я не маю на увазі, а я  прямо кажу. Це – Сергій Михайлович Стороженко.

- Тепер дивіться, в мене до Вас є питання. Власне, цей факт неможливо заперечувати – про відбування Євгеном Анцуповим покарання саме за політичною статтею. Але останні кілька років, це, може, моє суб’єктивне враження, ми знаходимось у стані перманентного політичного конфлікту між  «Нашою Україною» і Партією регіонів. Той факт, що цю інформацію щодо Євгена Анцупова оприлюднюєте саме Ви, Ваша політична сила, і саме напередодні Дня визволення в’язнів концтаборів, не може бути звичайним збігом. Поясніть, будь ласка.  

Я хочу сказати, що наша політична сила з порозумінням відноситься до того, що наш опонент, я гадаю, так можна сказати про Президента України, бо він є представником іншої політичної сили, вносить на розгляд Уряду ініціативу щодо вшанування жертв Голодомору. Це перше.

По-друге, ніякого збігу подій немає. Про роль Стороженка у подібних акціях я почав казати не сьогодні. І офіційне оприлюднення цієї інформації з моєї сторони відбулося під час моєї прес-конференції, що відбулася у середу у приміщенні обласної ради.

Пане Дмитре, я кажу одне: давайте відкриємо архіви. Давайте подивимося, хто був слідчими у справі Генріха Алтуняна, давайте подивимось, хто був суддями у справі Корягіна, давайте подивимось, хто чинив розправу над Олександром Парицьким, Іваном Дзюбою. І немає різниці, яку політичну силу представляють сьогодні  ці колишні судді та слідчі.

- Але чому саме зараз?

Чому саме зараз? Ви знаєте такій вислів: «Накопичилося, як сніговий ком»? Я ж не даремно сказав, що зараз Сергій Михайлович є куратором правоохоронних органів. Ми зараз бачимо таке свавілля, що зрозуміло,  -  ми стоїмо на один крок від  політичних репресій, в які будуть втягнуті певні відомства, і  репетицію яких за участю СБУ ми всі нещодавно бачили на Харківщині. Коли люди в масках заходять в будівлю міської ради і забирають документи. Може, і існувала якась потреба забрати документи, але я не думаю, що там була якась «вибухівка».

Не говорячи вже про коментар заступника губернатора, що якби він керував цією операцією, «то я би їх мордами положив  на асфальт…» Кого їх?

- «Вони б лежали обличчями на асфальті…»

«Вони» - це хто? Ті дівчата, які працюють в бухгалтерії міської ради? Або ті жінки, майже все трудове життя яких пройшло у стінах міської ради?

- Пане Васілію, Партія регіонів  займає одну з ключових позицій у політичному житті країни вже досить довгий час. І Ви граєте активну роль у політичному житті регіону також досить тривалий час. Чому це питання не піднімалося раніше? Ви, як людина впливова, зі своїми однодумцями, мабуть, могли якось вливати на процес розсекречення архівів?

Я Вам надам відповідь. По-перше, щоб це було доказано, потрібно було знайти справу Євгена Анцупова. Тільки близько двох тижнів тому назад народні депутати після їх повторного звернення до Президента України, до омбудсмена Карпачової отримали відповідь про те, що справу Євгена Анцупова знайдено.

Її просто неможливо було знайти, бо справу Анцупова було дуже ретельно сховано. А відповіді, що надходили на наші численні запити, були дуже розпливчатими. Людина, мовляв, вже реабілітована. Але родина засудженого, згідно Закону, має право ознайомитися зі справою.

Тож не треба шукати якихось спеціальних обставин там, де події співпали у часі. До речі, мені теж під час передвиборних перегонів 2007 року з усіх боків казали, що Програма «Земля – людям!» — це передвиборча піар-акція. Хоча Програму цю я започаткував, відвідавши ще у травні 2006 року Бєлгородську область.

26 грудня 2007 року, в той час, коли не було ніяких виборчих перегонів, Президент України заявив про те, що «кожна українська родина повинна отримати земельну ділянку, щоб мати можливість збудувати на ній будинок».

Декілька днів тому я дивився російське телебачення і в одній з передач прозвучала така фраза, цитую: «Новий Президент Росії Дмитро Медвєдєв, не дочікуючись церемонії інаугурації, почав завойовувати симпатії та серця росіян. Він наголосив на тому, що всі вільні землі Росії треба віддати росіянам під забудову».Чому ми пов’язуємо події?


- Безумовно. Скажіть, от Ви згадали прізвища Парицького і Анцупова, а є у Вас данні про інших жертв політичних репресій? Чи співвідноситься їх кількість з кількістю жертв фашистських концтаборів? Про яку кількість йдеться?

Кількість людей, які постраждали від політичних репресій, сьогодні назвати неможливо. Тому, що вся історія ГУЛАГу, починаючи з 30-х років, налічує 11 мільйонів чоловік. Сюди, напевно, входить 1 мільйон військовополонених, яких було відправлено до цього табору. Але я можу з впевненістю констатувати, що 9,5 мільйонів в’язнів – це політичні в’язні.

- Яка частина з них – харків’яни?  

Щоб відповісти на це питання, потрібно звернутися до Президента України. Пам’ятаєте, як він сказав, що потрібно відкрити архіви ОУН-УПА? Закон повинен бути один для всіх! Давайте відкриємо архіви 80-х років і подивимось, які наші земляки входили і до Хєльсінської групи, і до групи «Меморіал». Подивимось, скільки наших земляків постраждало.

- Ми впродовж вже досить великого часу говоримо про події, так би мовити, сучасності. Давайте повернемось до тих людей, які стали жертвами фашистських концтаборів. Щороку відзначається День звільнення в’язнів концтаборів. Чи отримує цей контингент людей якісь пільги? Іншими словами, чи отримують соціальні пільги ті, про кого ми вже знаємо, а не ті, про кого ми тільки дізнаємося?

Дмитре, ми з Вами чудово знаємо, що в’язні концтаборів користуються пільгами, що прирівняні до пільг, які надаються учасникам бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни. Це – перше.

Друге, ми знаємо, що сьогодні існує та діє Закон, який має назву «Діти війни». А які пільги, скажіть мені, отримали ті діти, що постраждали від тоталітарного режиму, починаючи від 30-х років і закінчуючи 1987 роком?

Ці люди також страждали. Я хочу, щоб ми не закривали очі на те, що є. Ми недостатньо приділяємо уваги нашим ветеранам, і за це я перед ними вибачаюся. Але ми робимо все можливе і неможливе, відверто кажу, щоб змінити існуюче положення. Та, на жаль, обласна рада – це не виконавчий орган. І тільки в співпраці, а ми її так рідко маємо, з усіма гілками виконавчої влади, можна досягти змін на краще.

Потрібно проводити земельні аукціони, наповнювати місцеві бюджети. І  треба не  чекати, коли Київ дасть гроші, а допомагати нашим ветеранам, учасникам Великої Вітчизняної війни, людям, які пройшли через пекло концентраційних таборів.

- Це – вже інша тема. Я ще раз дякую нашому гостю. Це була програма «Пряма мова». Партія регіонів пропонує об’єднати в одну групу не тільки в’язнів фашистських таборів, а і надати особливий статус тим, хто став жертвами політичних репресій і в’язнями політичних таборів за радянські часи. Ще раз підкреслюю, що це була позиція Партії регіонів. До зустрічі в ефірі. На все добре.


Верховна рада України
Президент України
Урядовий портал
Харківська обласна державна адміністрація
Харківська міська рада
Національне агентство з питань запобігання корупції
Українська асоціація районних та обласних рад
Асоціація органів місцевого самоврядування Харківської області
Рада почесних громадян Харківської області
СБУ
Запобігання та виявлення корупції
Безпека та довіра
Конкурс Масельського
Дитячий телевізійний фестиваль «Дитятко»
Громада очима дітей
Ефективна первинна медицина в громаді
Гранти
Харківський центр туризму
Слобідський край
Ресурсний центр сталого місцевого розвитку
РЕГІОНЕТ
Харківський регіональний інститут державного управління
Форум Фактор
Угода мерів
КП
КП
Харківський обласний центр здоров'я