Краснопавлівка – селище міського типу, центр селищної ради.
Селище розташоване на залізниці Харків – Лозова, за 3 км від річки Орільки, за 30 км на північ від міста Лозова, за 120 км від обласного центру.
Селище має свою символіку: герб, прапор і гімн, яку прийняли до 130-річчя заснування Краснопавлівки в 1998 році.

Окрасою нашого селища є його родючі землі, глибокі традиції та велика культурна спадщина. Проте справжнім багатством є наші жителі. Виробничники, митці, науковці – еліта усіх галузей, люди, які заслужили на повагу суспільства.

Хтось із великих людей сказав: «Усе минає, а слово залишається».

Зникають у безвісті держави, володарі, на порох розсипаються великі будівлі, вмирають дерева, пересихають ріки, гори перетворюються на купу каміння – все стає тліном і порохом. А написане слово залишається. Залишається і несе крізь віки голос людської душі. Це одне з найбільших див нашого світу.

Саме над цим дивословом наполегливо працював заслужений журналіст України, колишній головний редактор Харківської обласної газети «Слобідський край» Каулько Євген Іванович.

Народився він 1 лютого 1943 року в нашому селищі Краснопавлівка Лозівського району, Харківської області в сім’ї сільських вчителів.

Тяжкі були ті роки. Краснопавлівка окупована фашистами, які спалювали та знищували все навкруги. В оселю Каульків також потрапила бомба, а тому сім’ї тривалий час довелося замерзати у пристосованому приміщенні, часто-густо навіть без окрайця хліба. Але незважаючи на скрутне становище, яке склалося і тривало впродовж 1943–1947 років, мати, Антоніна Прокопівна, намагалася виховувати свого сина якомога краще. У родині Каульків зажди панувала злагода, взаєморозуміння, сімейний затишок. З дитинства мама прищеплювала Жені любов до книжок, рідної мови, вчила поважати старших, бути ввічливою і вихованою людиною. І все це мало вплив на хлопчика, який ще в п’ятирічному віці був записаний читачем до сільської бібліотеки. Жадоба до знань, палка любов до рідної мови вже з дитинства сформували у Євгена ті риси, завдяки яким пізніше він визначиться як особистість. У 1952 році дев’ятнадцятирічний Євген разом із мамою переїздить до Харкова. З роками Євген Іванович починає розуміти, які рідні до болю спогади про місце, де народився, де зробив свої перші кроки, де пізнав казковий світ слова.

З 1988 року Є. І. Каулько працює головним редактором в обласній газеті «Соціалістична Харківщина» (згодом – «Слобідський край»).

Очолюючи це видання, він зарекомендував себе ініціативним, вимогливим і компетентним керівником. Згуртував творчий колектив, багато зусиль докладав для того, аби так потрібне всім друковане джерело обласної інформації не міліло, а навпаки – життєдайно наповнювало кожного мешканця нашого краю «живою водою» оптимізму і добра. І його зусилля виправдалися. Зараз ваша газета користується авторитетом серед слобожан, її читають не лише в області, а й у державі, у країнах ближнього зарубіжжя, а також у США, Канаді Німеччині. За багаторічну сумлінну і плідну працю Євгену Іванововичу Каульку присвоєно Почесне звання «Заслужений журналіст України», він нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, багатьма грамотами; неодноразово Євген Іванович був переможцем рейтингу інформаційної та ділової активності «Піонери ІІІ тисячоліття», «Харків’янин року». У свої 60 свідомих літ Євген Іванович скаже: «Я вдячний краснопавлівській землі, щедрій і родючій на таланти. І я гордий з того, що народився саме там».
В усі часи Краснопавлівка щедро дарувала світу невтомних трударів, з нею тісно переплелися долі багатьох яскравих особистостей. Наш край став колискою, з якої виросли знамениті військові і хлібороби, люди різних професій, які стали його гордістю:

Віктор Антонович Садовничий – відомий математик і нинішній ректор Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, дійсний член Російської Академії наук, почесний доктор, професор і член 30 університетів і наукових об’єднань, автор сотень наукових робіт, володар найвищих наукових премій.

Галина Макарівна Гнатюк (дружина відомого українського співака Дмитра Гнатюка) – доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник інституту мовознавства академії наук України, лауреат Державної премії СРСР в галузі науки (за участь у створенні 11-томного словника української мови).
Віталій Семенович Скотаренко – кандидат технічних наук, уперше в Радянському Союзі розробив технологію, створив і запровадив у виробництво обладнання для виготовлення високоякісного горизонтального лиття. Має понад 30 винаходів, нагороджений Великою Золотою медаллю ВДНГ, Лауреат премії Ради Міністрів СРСР.

Микола Гаврилович Короткий – завідувач кафедри шкіряних та венеричних хвороб Російського державного медичного університету, член-кореспондент Російської Академії природничих наук, професор, доктор медичних наук.
Іван Лікандрович Мироненко – капітан дальнього плавання Чорноморського флоту.

Леонід Васильович Мироненко – полковник, командир військової частини.

Валерій Євгенійович Волошин – директор ТОВ « Інтерфлотпродукт».

Микола Миколайович Вітренко – старший викладач кафедри застосування електроенергії в сільському господарстві Харківського державного технічного університету сільського господарства.

Олександр Миколайович Гапура – полковник, заступник начальника міліції міста Харкова.

Віктор Хомич Павлов – заслужений будівельник м. Москва Російської Федерації, заступник генерального директора тресту «Москапбуд».

Володимир Миколайович Скрипак – підполковник, перший заступник директора міжнародної Асоціації ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю «Центр», відділення «Центр-Вінниця».

Юрій Васильович Литвин – «Заслужений журналіст України» колишній головний редактор газети «Голос Лозівщини».

До речі, автором герба та прапора є житель Краснопавлівки, вчитель Краснопавлівської школи № 1, Борис Іванович Петрашенко, слова і музику написав місцевий поет і композитор Валерій Сергійович Заводчиков.

Цей список можна продовжити. Про видатних земляків розповідає експозиція Краснопавлівського краєзнавчого музею.
Кажуть, що визначні особистості народжуються здебільшого у столиці, серед відповідного оточення. Приклад Краснопавлівки повністю спростовує таке твердження.

Дозвольте привітати вашу газету з ювілейною датою, що наближається.

Зичу всім, як годиться, в першу чергу, доброго здоров’я, удачі й віри в краще майбутнє. Щиро дякую всім, хто в різні періоди історії газети докладав і докладає нині свою руку, розум, енергію до її творіння!

З повагою, Л. І. Водолаженко,
директор Краснопавлівського краєзнавчого музею
За матеріалами газети "Слобідський край"

Верховна рада України
Президент України
Урядовий портал
Харківська обласна державна адміністрація
Харківська міська рада
Національне агентство з питань запобігання корупції
Українська асоціація районних та обласних рад
Асоціація органів місцевого самоврядування Харківської області
Рада почесних громадян Харківської області
СБУ
Стратегія розвитку Харківської області на 2015-2017 роки
Дитячий телевізійний фестиваль «Дитятко»
Конкурс Масельського
Ефективна первинна медицина в громаді
Громада очима дітей
Гранти
Харківський центр туризму
Слобідський край
Ресурсний центр сталого місцевого розвитку
РЕГІОНЕТ
Харківський регіональний інститут державного управління
Форум Фактор
Угода мерів
КП
КП
Харківський обласний центр здоров'я