Харківська обласна рада

Тел. +3 8057 700-40-57
Факс +3 8057 700-53-35
E-mail: zvernennya@oblrada-kharkiv.gov.ua
Адреса: вул. Сумська, 64, м. Харків, Україна, 61200
24 серпня 2019

Інтерв’ю голови Харківської обласної ради Сергія Чернова газеті «Слобідський край».

«СК» неодноразово писав на тему об’єднання громад, зокрема, й про обговорення цього процесу в районах області. Втім, у мешканців Харківщини залишається багато запитань, більшість ще й досі не має чіткого розуміння: навіщо їм це потрібно. 

Про економічні, соціальні та просто побутові вигоди об’єднання нам розповів голова Харківської обласної ради Сергій Чернов. Будучи Президентом Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування, Сергій Іванович уже багато років виступає ідеологом децентралізації влади в Україні. І об’єднання громад називає одним з важливих кроків до децентралізації та навіть деузурпації влади, яка існувала у країні протягом усіх років незалежності.

Гуртом і податки легше збирати

Кор.: Сергію Івановичу, під час обговорення проекту об’єднання громад на сесії обласної ради на минулому тижні виникли дискусії. Противники об’єднання запевняли, що люди на місцях не підтримують ідею. Поясніть, будь ласка, які головні недоліки існуючої системи самоврядування, і яким чином об’єднання покращить життя людей.

– По-перше, дискусії – це добре, набагато гірше, коли рішення приймаються загальним «одобрямсом».

А проблема в тому, що сьогодні не тільки на Харківщині, а і в Україні взагалі неякісно ведеться робота з роз’яснення переваг об’єднання територіальних громад.

У наших районах по-різному поставилися до цього питання. Хтось провів зібрання в населених пунктах, задіяв депутатів, експертів, науковців. Інші проігнорували діалог із громадою. Відповідно й результати різні: одні райони усвідомлено схвалили проекти об’єднання, в інших – повне нерозуміння процесу.

Головне, що мають зрозуміти люди: об’єднання громад – це економічно вигідно. Спроможні громади отримують повноваження міста обласного значення, а значить – мають самостійний бюджет. У цей бюджет громади отримують низку місцевих податків, яких селищні та сільські ради сьогодні не мають. Це 60 % податку з фізичних осіб, 25 % екологічного податку, 100 % податку на нерухомість, 5 % акцизного збору (йдеться про продаж алкогольних напоїв, сигарет, палива на заправках, що працюють на території громади). І головне – вони можуть самостійно розпоряджатися землею. 

Наведу такий приклад. За п’ять місяців цього року бюджет Харківського району додатково отримав за цими податками більше 72 млн грн. За рік це буде близько 160 млн грн. У перспективному плані об’єднання на території району планується створення дев’яти громад. Значить, кожна матиме в середньому додатково 18 млн грн. За рахунок цих коштів громада зможе розвивати свою інфраструктуру, витрачаючи кошти на власний розсуд, виходячи зі своїх потреб. А головне – планувати розвиток на кілька років наперед. Адже сьогодні, коли кошти переважно отримуються з держбюджету, всі існують у межах одного бюджетного року і не мають перспективних планів.

Тоді ставлення до податків буде іншим у людей, які їх сплачують, бо вони знатимуть, куди витрачаються ці кошти: на ремонт доріг, дитячих садків або медамбулаторій. По-іншому ставитимуться до розподілення цих податків і депутати. Тут можна провести аналогію з сім’єю: зароблені власною працею гроші цінують і думають, як витратити з користю. Зовсім інакше сприймається непередбачена сума, яка «впала з неба» – незалежно від того, велика вона чи мала.

На жаль, наше суспільство звикло до пасивності. Люди чекають на соціальні виплати, дотації, і з часом починають думати, що ні на що не здатні. Втім, держава, замість давати подачки, має створити умови для того, щоб люди не просили, а заробляли гроші – більші за субсидії та дотації.

За коханням та з розрахунку

Кор.: Сьогодні в різних районах пропонується різна кількість громад: десь п’ять, а десь усього одна.  Як визначали, в яких районах яка кількість громад буде оптимальною? 

– Передбачена законом про об’єднання громад методика визначає, що окрім бажання об’єднатися має бути ще й прагматичний розрахунок. Тут треба виходити з фінансових можливостей громад. Десь, дійсно, потрібно об’єднати сім-вісім громад, щоб отримати одну самодостатню. Але створення на базі великих районів однієї об’єднаної громади – що пропонується в деяких районах Харківщини – я вважаю нездійсненним. Це суперечать сенсу реформи, суть якої – зберегти точки росту не лише у великих містах, а й у невеликих населених пунктах. Вони мають стати центром тяжіння для створення робочих місць, для розвитку сфери послуг. Який сенс об’єднання в одну громаду, якщо людині з села доведеться їздити в райцентр за 40–50 км за якоюсь довідкою? Ті, хто пропонує таке з’єднання, підійшли до процесу формально та безвідповідально.

Кор.: Як обирається центральна громада об’єднання?

– Це непросте питання, яке викликає суперечки та дискусії. Єдиного рецепту тут немає, і визначитися часом досить важко. Центральними зазвичай є доволі великі населені пункти, де є кілька тисяч мешканців. Але при об’єднанні треба враховувати багато факторів. Наприклад, у нас є сусідні села, які історично одне одного не люблять. Або є дуже близькі населені пункти, які адміністративно розташовані в різних районах: їх мешканці їздять до сусідів у школу, на роботу або просто в магазин. Закон про співпрацю громад, до речі, дає можливість таким громадам об’єднувати зусилля у вирішенні певних питань. Зокрема, вони можуть створювати спільні комунальні підприємства: наприклад, самотужки створити КП з вивезення побутових відходів важко, а гуртом його зможуть утримувати. Можна створити спільну пожежну оборону, щоб не чекати на машину, яка перебуває в райцентрі на великій відстані.

Кор.: Якщо вже мова зайшла про побут, які ще переваги об’єднання громад відчують на собі прості жителі області?

– Як я вже казав, об’єднана громада отримує повноваження міста обласного значення. Тут можна буде отримати всі соціальні послуги, які зараз надаються тільки в райцентрі, і людині потрібно дочекатися автобуса, який їздить один-два рази на день, проїхати 50–60 км, а потім відстояти довжелезні черги. Йдеться і про казначейське обслуговування, і про пенсійне забезпечення, і про нарахування різних соціальних виплат, субсидій тощо. Усе це люди зможуть отримати там, де живуть. Якщо і доведеться їхати до центрального населеного пункту громади, то не більше 10 км.

Дуже мало населених пунктів сьогодні мають нормальні амбулаторії, де є необхідне обладнання, кваліфіковані спеціалісти. Тобто знову ж – людина має їхати до райцентру, навіть якщо дуже погано почувається. Об’єднані ж громади за рахунок власних надходжень зможуть розвивати і медичну сферу. 

Наша задача – зробити громаду базовим органом. З часом там має зосередитися максимальна кількість послуг, з’являться умови для розвитку підприємництва, залучення інвестицій.

Кор.: А як вплине реформа на освіту в районах?

– Нам треба бути чесними, насамперед, перед самими собою та молоддю, яка отримує освіту в селі. Сьогодні в нас є чимало шкіл, де навчається по 20–30 учнів, де вчитель математики – він же вчитель географії та фізичної культури... Хіба це відповідальний підхід до освіти?  Ми не можемо утискати учня сільської школи у праві здобути знання, адже від цього залежить його подальша освіта і взагалі – розвиток особистості. У селі народжуються мудрі та працьовиті люди, ми маємо створити для них умови розвитку. Тому в малих селах доцільно залишити молодшу школу, 1–4 класи, щоб малеча була поруч із домом. Але далі діти мають здобувати освіту у школах із повноцінною матеріально-технічною базою та необхідною кількістю вчителів. Наша задача – вивезти їх до такої школи шкільним автобусом по безпечній, відремонтованій дорозі.

Сільські керманичі без роботи не сидітимуть

Кор.: Які органи влади будуть у громадах? Що станеться із сільрадами, які об’єднаються? 

– В об’єднаних громадах будуть свої ради та виконкоми. Сьогодні сільські голови бояться, що залишаться без роботи, але це не так. У виконкомі об’єднаної громади працюватимуть щонайменше 40 осіб – там вистачить роботи всім співробітникам апаратів нинішніх сільрад. Інше питання, що там потрібні кваліфіковані кадри. Це, до речі, перспектива для молодих спеціалістів.

Кор.: План об’єднання громад, який затвердили на останній сесії облради, – стратегічний документ. Скільки часу знадобиться, щоб втілити його в життя? Який механізм реалізації плану?

– Процедура об’єднання передбачає обговорення, ініціювання об’єднання громадами, прийняття відповідних рішень на сесіях усіх місцевих рад, які хочуть увійти до об’єднання. Це доволі тривалий процес. В залежності від темпу та кількості громад, що об’єднуються, цей шлях можна проходити від 60 до 150 днів.  

Але я ще раз хочу наголосити: об’єднання може бути тільки добровільним. Я далекий від думки, що ми реалізуємо проектний план на 100 %. Думаю, ініціативних керівників, які зможуть довести роботу до кінця, лише 15–20 %. Сьогодні нам дуже потрібні такі керівники. Саме таких лідерів люди мають привести до влади на місцях. Коли вони приймуть відповідні рішення, отримають повноваження та стануть самодостатніми, тоді всі інші зрозуміють, чи варто об’єднуватися.

Диво не відбудеться за один рік, але вже за рік всі побачать, які можливості дають зміни. 

Тетяна Огородня, інтерв’ювала