У давнину Харківщина була справжнім перехрестям культур. Тут стикалися світ лісу і степу, кочівників і осідлих племен. Одні приходили на нашу землю, інші йшли і зникали безслідно в глибині історії. Сліди їх життя тут – стародавні городища і кургани. На Харківщині їх багато. Навколо них, як місць незвичайних, ходить безліч легенд. Одне з таких місць – Хорошевське городище.

Якщо дивитися здалеку, Хорошевське городище нагадує величезний корабель. Цей корабель неначе потрапив на мілину в долині річки Уди і стоїть на вічному приколі, злегка нахилившись. Але це враження оманливе. Якщо підійти ближче до підошви мису і глянути вгору на оксамитово-зелені круті схили, то здається, ніби мчить цей корабель-городище в невідому далечінь, і вітри історії наповнюють вітрила-хмари над ним.

МІСЦЕ В ІСТОРІЇ

Археологи знають: якщо в долині річки потрапиш нпа невеликий мис, що підноситься над рівниною, та ще й з крутими схилами – чекай археологічного сюрпризу. Швидше за все, ним виявиться давнє городище – укріплене поселення, що виконує роль військово-адміністративного центру. Історія далеко не завжди зберігає їх назви, а тому називають їх за назвою найближчого населеного пункту. Так само далеко не завжди зберігаються до наших днів залишки оборонних споруд; лише досвідчений погляд може відрізнити, де проходили давні вали та рови, ескарпи та контрескарпи. У випадку з Хорошевським городищем – це замір майже безнадійний: воно, на відміну від Донецького, де все як на долоні, або Зміївського, порослого лісом і майже повністю «з’їденого» сусідньою балкою, забудовано дуже давно, а тому про сиву давнину тут, перемішуючи правду з вигадками й легендами, розповідають місцеві жителі і свідчать археологічні артефакти, які можна виявити без особливих зусиль буквально під ногами. Порівняння з іншими городищами, в першу чергу Дон
ецьким і Мохначським, цілком виправдане: якщо подивитися на карту, то можна побачити, що всі вони – не лише ланки оборони слов’ян від степовиків, а й ланки одного історичного ланцюга: спочатку ці зручні в стратегічному сенсі майданчики на пагорбі освоювали скіфи; потім, через тисячоліття, тут селилися слов’янські племена, які використали частину скіфських укріплень для своїх фортифікаційних споруд. Але це загальна і відома схема, а далі починаються легенди.

НАРОДЖЕННЯ ЛЕГЕНД                   

Мабуть, ні про одне з городищ не доводилося чути стільки легенд і переказів, скільки про Хорошевське. Напевно, пов’язано це перш за все з його гігантськими розмірами: довжина його стін у скіфські часи становила близько 5 кілометрів, висота схилів досягає 50 метрів, а крутизна місцями – до 70 градусів. Кінці городища наче розрубани балками і промивинами, а воно саме  поділяється на дві частини. На одній з них перебував колись славнозвісний Хорошевський жіночий монастир (зараз – будинок для людей похилого віку). Саме тут після скіфів заснували своє поселення слов’яни; друга частина забудована садибами місцевих жителів. І це  ще одна причина появи легенд: живучи безпосередньо на археологічному пам’ятнику і знаходячи у себе в городі як щось цілком звичайне археологічні артефакти, люди ось уже понад три століття намагаються самі собі, а заодно й оточуючим, розповісти про незвичайність цього місця. Деякі легенди породили й  дослідники. У літературі доводиться читати про висоту валів Хорошевського городища (на сьогодні вони не збереглися), що сягали 30 метрів (це 10-поверховий будинок); з цього робляться далекосяжні висновки: мовляв, який народ міг таке побудувати? І повторюють народні перекази про плем’я велетнів. Ця думка склалася, мабуть, завдяки Юрію Івановичу Морозову – фізику за фахом і великому ентузіасту археології, який на початку ХХ століття випустив книгу «Городища Харківської губернії». Саме там і наводяться ці цифри, якими широко користуються сучасні інтерпретатори. Скоріше за все, Морозов мав на увазі загальну висоту плато, а не висоту рукотворних споруд. До речі, виявивши і дослідивши їх сліди,  він з’ясував, що на валах існувало додаткове укріплення – острог із товстих колод. Юрію  Морозову саме місцеві жителі й розповіли легенду про велетнів, що колись тут  жили. Так народний поголос пояснював виникнення цього плато з крутими схилами.

ТАЄМНИЧІ ПІДЗЕМЕЛЛЯ, КУПИ ЗОЛОТА І «СТРАШИЛКИ» ВІД МІСЦЕВИХ

Друга легенда, а точніше ціла група легенд, розповідає про неймовірні скарби. Взагалі про скарби розповідають скрізь, де є будь-яке давнє місце. Чого тільки не доводилося авторові цих рядків чути від місцевих жителів під час робіт у різних археологічних експедиціях: і про захованого «десь тут» коня із золотою збруєю і золотими підковами, і про золоту (це обов’язковий елемент!) бабу-скульптурі, і про підземний хід, яким можуть проїхати поруч чотири вершники «звідси і аж до Полтави», і про «прокляте місце», де зариті багатства розбійного отамана. Але легенди Хорошевського городища ще в ХІХ столітті стали надбанням літератури. Найвідоміша з них – легенда про те, що останній власник цього місця, йдучи звідси, зарив тут свою шапку і рукавички. Тому, хто їх знайде, дістануться скарби, заховані в шести підземеллях. Скарби ці чималі: в першому заховані золоті гроші, у другому – срібло, у третьому – посуд, у четвертому – зброя, у п’ятому – порох, у шостому – козацька похідна церква. Оскільки ця легенда давно й широко
відома, любителів легкої наживи тут приїжджало і приїжджає  – хоч греблю гати. Місцеві жителі, оберігаючи свій спокій, придумали «охоронну» легенду: розповідають, що всі шукачі хорошевських скарбів  гинули за загадкових обставин.

Хорошевські підземелля – це окрема тема. Крім захованих скарбів тут розповідають про «провали»,  в яких хтось чи щось зникає. Один із переказів говорить про те, що поряд із монастирем, на Гуляй-горі, знаходилося монастирське кладовище. Поруч із ним з незапам’ятних часів стояла церква. Одного разу вона пішла під землю, і якщо прикласти вухо до землі в потрібному місці, то можна почути церковну службу. Розповідають також, що одного разу земля на одному зі схилів сповзла й оголила залізні двері з величезним замком – вхід у підземелля. Було це за часів існування монастиря. Про те, що трапилося, відразу доповіли ігумені монастиря, та викликала з Харкова комісію, і двері знову замаскували, посадивши для скріплення грунту дерева. Варіант цієї історії, тільки вже адаптований для ХХ століття, теж доводилося чути. Отже, усна народна творчість з варіаціями на задані теми в Хорошеві процвітає, маючи благодатний грунт.

ЗАГАДКИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ...

Легенди Хорошевського городища мають ще один корінь. Історія цього місця на сьогоднішній день має більше питань, ніж відповідей. Причина проста – воно мало досліджене і археологічно, й історично. Згадуваний вже Юрій Морозов ретельно обстежив городище, описав його й зібрав матеріал, що знайшов на поверхні землі. Але питання залишилися, і відповісти на них, як він сам зізнавався, можна тільки з допомогою великих розкопок, на які потрібні серйозні кошти. Років 30 тому сучасні археологи частково досліджували Хорошевське городище, проте сьогодні проводити тут розкопки, як вважають дослідники, недоцільно: сліди оборонних споруд практично стерті з лиця землі, а культурний шар (тобто той шар землі, в якому знаходяться предмети старовини) перемішаний в ході пізнішого будівництва. Правда, у Хорошевського городища є ще одна цікава сторінка історії – часи існування тут знаменитого Хорошіевського монастиря. Але це вже – справа істориків, а не археологів. Може, тут Хорошевському городищу пощастить більше...   

Інна Можейко, газета Слобідський край

Президент Украины
Верховная рада Украины
Правительственный портал
Харьковская областная государственная администрация
Харьковский городской совет
Національне агентство з питань запобігання корупції
Украинская ассоциация районных и областных советов
Ассоциация органов местного самоуправления Харьковской области
Совет почетных граждан Харьковской области
СБУ
Стратегия развития Харьковской области на 2015-2017 годы
Детский телевизионный фестиваль «Дитятко»
Эффективная первичная медицина в громаде
Конкурс Масельского
Громада очима дітей
Грант
Харківський обласний центр здоров'я
Харківський центр туризму
Слободской край
Ресурсный центр устойчивого местного развития
РЕГИОНЕТ
Харьковский региональный институт государственного управления
Форум Фактор
Договор мэров
КП