Харьковский областной совет

Тел. +3 8057 700-40-57
Факс +3 8057 700-53-35
E-mail: zvernennya@oblrada-kharkiv.gov.ua
Адрес: ул. Сумская, 64, г. Харьков, Украина, 61200
20 Ноября 2019

Театр ляльок – це унікальне мистецтво, де актори і ляльки, співіснуючи разом, створюють на сцені неповторну історію. Лялька здатна викликати у глядача не менше емоцій, ніж професійний актор. Та за створенням образу тільки одного такого героя – важка й копітка робота багатьох людей. До Всесвітнього дня лялькаря – наш репортаж про тих, хто оживляє пап’є-маше.

Доленосне призначення
Харківський театр ляльок імені Віктора Афанасьєва розпочав свою роботу ще у далекому 1939 році. Першим художнім керівником був Олександр Струменко. Коли розпочалася війна, театр було евакуйовано до міста Красний Кут, що  у Саратовській області. Повернутися до рідного міста колектив театру зсыг лише у квітні 1944 року. На той час у Харкові працювала ще одна установа – Обласний театр ляльок, який також мав великий творчій потенціал. 1949 року трупа Обласного театру об’єдналася з Харківським театром.
 
Визначним для театру ляльок став 1952 рік, коли до установи на посаду художнього керівника прийшов Віктор Афанасьєв. «Ця видатна людина є легендою театру ляльок. Того часу не було жодної установи, в якій давали б освіту професійного лялькаря. Зазвичай це були самоучки, люди, які мали дар та інтуїтивно відчували, як це мистецтво створюється. Афанасьєв був саме такою людиною, що називається, мав дар від Бога», – розповідає Олександр Стогній, завідувач літературно-драматургічною частиною театру.
 
Коли Віктор Афанасьєв прийшов працювати до театру, це була невелика занедбана будівля на Благовіщенському базарі, більше схожа на дерев’яний сарайчик. Афанасьєв, на свій страх і ризик, продав усе майно, а потім,  лише завдяки власному завзяттю та бажанню, зміг отримати  прийнятне приміщення. Це була та сама будівля, де нині розташовується Будинок актора. 1968 року театр отримав спеціально реконструйовану споруду, де до цього містився банк. З того часу театральні ляльки «мешкають» на всім відомій нині площі Конституції.
 
Віктор Афанасьєв, будучи амбітним і цілеспрямованим керівником, мав за мету вивести театр на передові позиції в ляльковому мистецтві Радянського Союзу. Яскравим взірцем для нього став Сергій Образцов, легендарний керівник Московського театру ляльок.
 
За прикладом Москви, Афанасьєв ініціював створення музею ляльок у Харківському театрі. Нині цей музей є найстарішим в Україні, та й по всьому світі подібних закладів нараховується близько десяти. А  на пострадянському просторі похвалитися більшим багатством колекції може лише той самий Московський театр ляльок імені Образцова.
 
Ще одна запозичена ідея з Москви – створення живого куточка. Ця традиція залишилася у театрі і донині. Куточок має унікальний сад, а деяких рослин немає навіть у Ботанічному саду.
 
Значення постаті Афанасьєва є важливою не тільки для театру ляльок, а й для всієї мистецької діяльності Харкова. Саме йому належить ідея створення першої в Україні та другої в Радянському Союзі професійної вищої школи лялькарів.
 
Для вибагливого глядача
На відміну від більшості театрів ляльок в Україні, у харківському театрі приділяється велике значення вечірньому репертуару для дорослого глядача. 
«Вистави для дорослих – це повноцінна професійна драматургія. Це рівень розмови не просто з дорослим, а й з освіченим глядачем», – поділився Олександр Стогній. Дорослий репертуар є різноманітним і охоплює широкий спектр інтересів найвибагливішого глядача. Тим, хто полюбляє розважальну, видовищну, гумористичну виставу, сподобається постановка всесвітньо відомого «Декамерона» Джованні Боккаччо. Гостросоціальні злободенні теми, що є актуальними і сьогодні, знаходимо у виставах «Скотний двір» за сатиричною повістю-притчею Джорджа Оруелла та «Тінь» за п’єсою-казкою Євгенія Шварца.
 
Новаторство та експеримент – невід’ємна частина художньої діяльності театру. По-новому трактуються «Прості історії» Антона Чехова та  «Король Лір» Вільяма Шекспіра. «Дуже  цікавим експериментом, пов’язаним з національною тематикою, є «Майська ніч» Миколи Гоголя, поставлена з елементами живого звучання, бурлескних співів. До того ж незвичайно, коли береться відома пісня і кладеться на інший, не менш відомий мотив, і все це у живому виконанні у супроводі народних музичних інструментів».
 
Історичний початок репертуару для дорослих було покладено 1955 року виставою «Чортовий млин». Ця постановка вже більше п’ятдесяти п’яти років з успіхом проходить на професійній сцені і зберігається у первозданному вигляді, не втрачаючи своєї актуальності. Віктор Афанасьєв ризикував,  коли поставив «Чортовий млин», адже харківський глядач мало що знав про лялькову виставу для дорослих. В музеї театру зберігаються ляльки, які «грали» у виставі. За час існування спектаклю змінилося вже три покоління артистів і три комплекти ляльок. Унікальністю постановки є особлива пластика ляльок, яка максимально досягає подібності з пластикою людини.
 
Ще одна визначна вистава – «Майстер і Маргарита» – протягом тривалого часу залишається візитною карткою театру. Вистава має власне авторське прочитання легендарного роману Булгакова, чим не залишає байдужими глядачів.
 
Лялькові подвиги
Музей ляльок привертає увагу не менше, ніж репертуар театру. Зараз  у музеї функціонують три зали. У першому залі знаходяться ляльки, які протягом багатьох років «грали» у найкращих виставах театру.
 
Найстарішими ляльками, створеними саме для харківського театру, є Балерина та Пінгвін з вистави «Цирк на сцені», персонажі з «Теремка» та Гусак-пожежник з «Кицькиного дому». «Ми вважаємо їх ляльками-героями, адже наприкінці 40-х років артисти театру виступали з цими ляльками у дитячих будинках і садочках у зруйнованому війною Харкові», – розповідає Юлія Коваленко, екскурсовод музею.
 
У цьому ж залі можна побачити планшетні ляльки-шахи зі спектаклю «Тінь». Тут же – маленькі герої з оперної вистави «Запорожець за Дунаєм». У цій виставі артисти водили ляльок і співали з-за ширми – ні про яку фонограму тоді не могло й бути мови.
 
Поруч – ляльки з вистави «Дванадцять стільців». Цікаво, що в музеї є два Кіси Вороб’янінова. «У спектаклі «Дванадцять стільців» було задіяно близько вісімдесяти ляльок. Це був просто подвиг для лялькової вистави, хоча глядач про це навіть не здогадувався. – Пояснює Юлія Коваленко. – Задача полягала в тому, щоб для кожного персонажу створити певну кількість ляльок-дублерів, які в окремому епізоді могли робити певний трюк».
 
У першому залі також розміщені ляльки з вистав «Майстер і Маргарита» і «Ревізор». Вистави йдуть і зараз, але, зважаючи на їх значення для історії театру, вони розміщені у музеї, як легендарна частка історії.
 
Ляльки з вистави «Ревізор» максимально схожі на людей. «Коли наш театр їздив на фестиваль «Кукаrt» до Петербурга, журі конкурсу відзначило, що у Харкові зберігається школа філігранного ляльководіння, тобто коли ляльки над ширмою справляють враження справжніх людей. І традиція цієї ілюзії, яка була закладена ще у виставі «Чортовий млин» п’ятдесят п’ять років тому, продовжується у «Ревізорі», – зазначила екскурсовод.
 
Найкращий Воланд – у Харкові
У другому залі зберігаються нагороди з різноманітних фестивалів, портрети легендарних діячів закладу, а також ляльки, які були подаровані харківському театру. Тут же знаходиться український вертеп, який було зроблено в 1975 році за ініціативи художника Олексія Щеглова. Це був перший вертеп у Радянському Союзі.
 
У другому залі  також можна побачити унікальну колекцію значків, які протягом сорока років збирав колишній головний режисер театру Євгеній Гімельфарб. «Усі значки пов’язані з тематикою лялькового мистецтва. Євгеній Гімельфарб був сином  відомого одеського режисера театру ляльок, з дитинства відвідував різноманітні фестивалі й з того часу збирав значки. Колекція така велика, що виставити її в музеї повністю неможливо», – поділилася Юлія Коваленко.
 
У цьому ж залі можна ознайомитися з численними нагородами театру. «Наприклад, на Булгаковському фестивалі, що проходив у Києві на початку 90-х років, ми отримали безліч дипломів. Особливо хотілося б відзначити, що наш актор, народний артист України Олексій Рубинський, отримав нагороду як найкращий актор, який втілив образ Воланда», – з гордістю зазначає Юлія. – А на відомому петербурзькому фестивалі «Кукаrt», де Харківський театр ляльок був представлений двічі, ми також отримали найвищі нагороди».
 
Ляльки, зібрані з усього світу, які показують розвиток лялькового світового мистецтва від давнини до сучасності, знаходяться у третьому залі. Тут можна побачити найстаріших ляльок, що були створені ще у 20-х роках: це московські ляльки, створені скульптором Іваном Єфімовим і його дружиною, художницею Ніною Симанович-Ефімовою, які потрапили до театру за ініціативи Афанасьєва. «Одна з ляльок, піонерка Нюра, сама по собі є ще й символом епохи, адже у свій час діти, які вступали в піонери, давали клятву біля цієї ляльки», – зазначила Юлія Коваленко.
 
Для кращого ознайомлення з усіма експонатами, що є в музеї, Олександр Стогній написав детальний путівник по залах, в якому можна дізнатися про історію майже кожної ляльки у вітринах.
 
А ті ляльки, які нині беруть участь у виставах, «мешкають» у спеціальному великому приміщенні під сценою. Там вони з нетерпінням «чекають» виходу на сцену, щоб знову й знову радувати глядачів.
 
Камілла ВОЛКОВА, «Слобідський край»